Єдиноборства з мінімумом обмежень та заборон були відомі ще у Давньому Єгипті та Древній Греції. У 648 до н.е. до програми Олімпійських ігор уперше включили змішані єдиноборства. Правилами дозволялися практично всі удари різними частинами тіла, кидки, захоплення, удушення тощо. Цікаво, що можна було також кусатися, видавлювати суперникові очі, відривати йому вуха й волосся. Чемпіоном зі змішаних єдиноборств свого часу став знаменитий вчений та філософ Піфагор. Змішані бої демонструвалися у римському Колізеї, а статуї видатних бійців чи бойових сцен прикрашали палаци та площі чи не кожного італійського міста.
У темному Середньовіччі не було місця ні Олімпійським іграм, ні змішаним єдиноборствам (хоча бійки, безперечно, були). Проводити двобої між представниками різних єдиноборств за правилами змішаного бою у Європі та у багатьох країнах Далекого Сходу почали тільки наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Тоді чималої популярності набули так звані крос-матчі: чемпіон світу з боксу протистояв чемпіонові світу з боротьби тощо. Але ці змагання не носили систематичного характеру.
В Англії тоді навіть виникло бойове мистецтво під назвою «бартітсу», що поєднувало європейські та азіатські єдиноборства. Цю боротьбу згадує відомий англійський письменник Артур Конан Дойл, приписавши володіння нею своєму антигерою — професору Моріарті. Саме навички з бартітсу Моріарті використовує у рукопашному поєдинку проти Шерлока Холмса, представника школи англійського боксу, на краю Рейхенбахського водоспаду.
Наприкінці 60-х років минулого сторіччя відомий майстер єдиноборств та видатний актор Брюс Лі поклав принципи ММА в основу своєї боротьби «Джиткундо». Вчення Брюса Лі та фільми з його участю так вплинули на розвиток ММА, що у 2004 році президент однієї з найбільших ММА-організацій – «UFC» Дейна Уайт назвав Лі «батьком ММА».
Організаційно й «технічно» змішані єдиноборства як такі остаточно сформувалися у 1990-х – у США, Японії та Бразилії. Лідером, звичайно, були Штати. Тут ще на початку ХХ сторіччя активно проводилися турніри з вільної (або вільно-американської) боротьби. Згодом виник реслінг – своєрідний варіант змішаних боїв, тільки зі значним елементом шоу та акторської гри.
У Бразилії перші турніри зі змішаних єдиноборств мали назву «вале тюдо» (у буквальному перекладі з португальської – «дозволено все»). Історія абсолютних двобоїв у Бразилії почалася у 1920-их, коли знаменитий нині клан Грейсі став улаштовувати бої з мінімумом обмежень – до повної перемоги одного з бійців. Представники клану тренувалися під керівництвом японського майстра джиу-джитсу Міцуо Маеда, що переїхав до Бразилії, (звідси й прийнята у багатьох країнах назва своєрідної техніки – «бразильське джиу-джитсу"). До середини 1980-х турніри з «вале тюдо» проводилися тільки у Бразилії, потім частина клану на чолі з Хеліо Грейсі перебирається в США, де на той час значної популярності якраз набули різноманітні «бої без обмежень».
Перший турнір зі змішаних єдиноборств мав назву UFC (Ultіmate Fіghtіng Champіonshіp) та пройшов у США у 1993 році. Саме цей рік вважається датою офіційного народження нового старого виду спорту. У турнірі брали участь восьмеро учасників, які змагалися за призовий фонд у розмірі 50 тисяч доларів. У ринг виходили боксери, каратисти, представники боротьби савата, сумо тощо. На величезний подив 2800 глядачів у залі та ще 86 тисяч, які придбали платну трансляцію по кабельному телебаченню, головний приз здобув представник бразильського бійцівського клану Грейсі – Ройс Грейсі, який значно поступався усім своїм противникам у зрості та вазі. Він переміг завдяки бездоганному володінню задушливими та больовими прийомами, майже невідомими у той час.
UFC спочатку теж замислювався швидше як шоу, ніж як спортивне змагання. Організатори мали намір обмежитися одним-двома турнірами, щоб, зібравши представників різних бойових мистецтв (включаючи олімпійські дисципліни), визначити, який з них є найефективнішим. Але вже після перших чемпіонатів UFC набув популярності далеко за межами США, і те, що замислювалося як шоу, перетворилося на одну з найцікавіших спортивних подій у світі. UFC досі залишається одним з основних світових чемпіонатів зі змішаного стилю, а змішаний бій завдяки йому став дуже популярним у цілому світі. Нині UFC проводиться у США кілька разів на рік.
У Європі батьківщиною сучасних змішаних єдиноборств стала Голландія. Проведені тут турніри (у тому числі знамениті «2 Hot 2 Handle» й «Іt's Show Tіme») популярні як у самій країні, так і за її межами, а місцеві бійці мають найвищі титули й світову популярність. У Голландії визнана й добре розвинена школа тайського боксу й кікбоксингу, тому прийнята там зараз система боїв зі змішаного стилю розвивалася на відповідній основі, а ударна техніка трохи переважає над бійцівською. Нині голландська школа змішаного стилю вважається однієї із кращих у світі.
Коли Європа потопала у середньовічному невігластві та безкінечних кривавих війнах, у Японії проводилися турніри, у яких брали участь майстри різних видів єдиноборств, демонструючи кожен свою техніку. Японські школи й системи рукопашного бою добре відомі в усьому світі, а змагання з деяких видів традиційних єдиноборств проводяться за правилами, дуже близькими до абсолютних двобоїв. Саме тому японці дуже швидко оцінили переваги і видовищність змішаного бою, створивши наприкінці дев’яностих цілу низку ММА-організацій. Найвідоміша з них – Pride Fighting Championships, або просто Pride, виникла у 1997 році. Саме тоді з’явилося і слово «мікс-файт». Символічно, що центральною подією першого турніру «Прайду» стала зустріч Нобухіко Такада з родичем американського чемпіона Ріксоном Грейсі. Згодом у Японії виникли й інші ММА-організації: Strikeforce, EliteXC, Bellator, Bodog, Affliction, WEC, Dream, M-1 Global тощо. Однак, в умовах жорсткої конкуренції деякі з них потерпіли крах, а інші були змушені купить телефон вдовільнятися невеликою популярністю та відносно невисоким рівнем бійців.
У Радянському Союзі у 1930-х роках зародилося САМБО – система боротьби на основі джиу-джитсу й елементів національних видів боротьби народів СРСР. Після Другої Світової війни у Радянському Союзі почався також активний розвиток вільної боротьби.
Одним з аналогів змішаних боїв (і безпосереднім їхнім попередником) став армійський рукопашний бій. Його офіційна історія веде відлік з 1979 року, коли відбувся перший (закритий) чемпіонат Повітряно-десантних військ з рукопашного бою. Згодом такі змагання стали регулярними.
Одним з перших представників пост-радянського простору, хто взяв участь у престижних міжнародних змаганнях з ММА, став Олег Тактаров (нині відомий актор, що працює у Голлівуді). Незабаром після приїзду до США у середині 1990-х він став переможцем UFC, після чого успішно брав участь у ряді інших турнірів. На зламі століть з’явилися такі видатні бійці ММА, як харків’янин Ігор Вовчанчин та луганчанин Федір Ємельяненко. Федір був визнаний найкращим бійцем ММА усіх часів поза ваговими категоріями. Провівши 35 боїв, він програв лише 2. Ємельяненко також увійшов до списку 100 найвпливовіших спортсменів світу.
Змішані бойові мистецтва. ММА
Змішані бойові мистецтва (Mixed Martial Arts), або мікс-файт, на сьогодні заслужено вважаються вершиною бойових видів спорту та найдинамічнішим із видів єдиноборств. Об’єднання всіх технік, а точніше, – вибірка найкращих технік серед усіх відомих стилів бойових мистецтв світу, дали свої плоди – виховання беззаперечно універсальних бійців, які можуть виступати у всіх категоріях, дисциплінах і чемпіонатах. Сфера змішаних бойових мистецтв поєднує в собі декілька дисциплін, найвідоміші з яких – це Прайд, Панкратіон, М1 та, звісно ж, найвища ліга – UFC. Найбільш відомими змішані бойові мистецтва стали саме за останню декаду-дві. Найперша, мабуть, і найбільш видовищна на той час демонстрація поєдинків у змішаному стилі була у знаменитому фільмі “Вихід Дракона”, де герой Брюса Лі вийшов на поєдинок із героєм Само Хунга. Обоє мали рукавиці з відкритими пальцями. Бій дуже скидався на постановочний, але демонстрація того, що в бою можна користуватися всіма засобами (ударами і прийомами боротьби), надихнула багатьох практиків того часу на еволюцію в сфері бойових мистецтв, оскільки відкриває перед бійцем нові цікаві можливості.
На сьогодні, світ змішаних бойових мистецтв продовжує еволюціювати і ставити нові планки в людських можливостях. Бійці ММА займаються додатковими видами спорту для підвищення своєї бойової ефективності. Так, крім безпосередньо тренувань ММА, вони займаються додатково кікбоксингом, джю-джіцу, джюдо, тайчі, карате, тайбоксом, а також плаванням, регбі, велоспортом, баскетболом, каное, легка і тяжка атлетика, гімнастика тощо. Кожна з цих дисциплін дає певні навички і підвищує ефективність в окремих напрямках, таких як витривалість, міцність тулуба для кидків, спритність в ногах, добра стійка, зорова реакція і т.п. Детальніше про інши види бойових мистецтв ви також можете дізнатись в одному з розділів мого сайту.
