Карате

Ударний стиль, який передбачає використання рук і ніг для ударів в основному по
середньому (корпус, живіт) і верхньому (голова) рівні противника. Також використовуються висікання ніг противника і кидки. Країна походження – Японія. Період заснування – кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Слово Карате в перекладі з японської означає “пустий кулак”. Відповідно, все мистецтво базується на рукопашному бої без зброї. Створений на основі китайського гунфу у поєднанні з традиційним бойовим мистецтвом о. Окінава під назвою “Ті“(1). Після “висадки” на о. Окінава стиль гунфу зазнав сильних змін – став жорсткішим і різкішим і плавні колові та прямі рухи гунфу замінені різкими прямими і дугоподібними рухами карате. Характерною рисою карате є супровід ударів викрикуванням і вигукуванням (всім відомий вигук “кія“), які за переконанням майстрів шкіл, повинні збільшувати силу і швидкість, а також регулювати дихання під час бою. Існує кілька відгалужень в стилі, основні напрямки – Кіокушин Карате та Шотокан карате. Як всі японські традиційні стилі Японії, передбачає носіння форми – кімоно. Цікавим фактом є те, що карате довгий час не признавалося японськими майстрами джіу-джітсу та японцями взагалі, оскільки був завезений і різко відрізнявся за принципом від японських стилів. Але з часом Карате стало відомим і японці з гордістю презентували навички в цьому стилі і згодом поширили Карате на весь світ. Широко поширене як спорт. Існує безліч шкіл і федерацій Карате у світі. Проводяться чемпіонати і змагання. Існує система розвитку – пояси. Початківці отримують білий пояс, потім жовтий і так до чорного, після чого можна свій рівень підняти з І до VII дану.

Гунфу

Також більш відоме як кунг-фу. Однак Гунфу більш правильно. Країна походження – Китай. Існує дуже довго, аж з середньовіччя. В Україні також поширена назва у-шу, однак ці назви мають дещо різні значення. Містить в собі різноманіття стилів і шкіл. Багато шкіл мають свій власний стиль, так само багато стилів зникли із розпадом шкіл. Загалом гунфу в себе включає сотні різних прийомів, ударів і рухів. Активно використовується холодна зброя, та навіть будь-які побутові предмети чи навіть одяг, які можуть послужити за зброю – віяло, табуретка, шаль, розряджена вогнепальна зброя, металева миска, відро тощо. Застосовується гунфу як оздоровча гімнастика, так і як бойове мистецтво. Особливостями гунфу є високий рівень акробатики та ефектність. Оскільки гунфу часто презентується на різних урочистостях в Китаї, це мистецтво набрало великої ефектності і хореографії. Також присутні показові виступи з розбиванням дощок руками, ногами, головою, лягання на скло, цвяхи і витримування ударів різними тяжкими предметами – палицями, кувалдами, цеглинами. Довгий час зберігалося в межах Китаю і передати знання чужоземцю вважалося злочином проти спільноти майстрів і шкіл гунфу. Також відомо багато легенд про надлюдські можливості майстрів, які десятками років тренувалися. Є національним бойовим мистецтвом Китаю. Системи ранжування, як в Карате не має. Зате є відгалуження для чемпіонатів під назвою Санда. Загалом правила подібні до кікбоксингу і техніка також.

Айкідо

Основний принцип стилю – використання сили противника проти нього самого, пасивна манера ведення бою. Походить з Японії. В перекладі означає “шлях поєднання енергії”. Створений айкідо на основі давніх технік джю-джюцу. Найбільше подібне до Кендо – самурайського мистецтва бою на дворучних мечах. Рухи в айкідо імітують атаку і захист в бою на мечах. Включає в себе в основному кидки і больове заломлення суглобів супротивника. Виконуються прийоми за рахунок атаки з боку противника, захоплюючи його руки чи інші частини тіла (ноги, голова, шия) і проводячи їх в тому ж векторі з подальшим введенням супротивника в “пастку”. Використовуються також точкові прийоми у вразливі місця на тілі. Удари, як в гунфу чи карате, практично не використовуються і не відпрацьовуються, весь наголос іде на вивчення енергії “Кі” та взаємодії з нею. Вивчає бої зі зброєю та без неї.

Муай Тай

Також відомий під назвою Тайський бокс. Країна походження – Таїланд. Народний вид спорту в Таїланді. Найбільш подібний до кікбоксингу, однак має менше обмежень щодо дозволених ударів. Так, наприклад, дозволені удари ліктями. Засноване ще в XVI ст. Особливість стилю полягає у високій стійкості до ударів шляхом спеціальних тренувань. Спостерігаючи за поєдинком бійців Муай тай, можна зауважити як вони витримують сильні і влучні удари, які звичайного бійця можуть сильно ослабити в питанні боєздатності. Ударні частини, такі як гомілки, кулаки, коліна, лікті, спеціально “набивають” об тверді предмети. Така практика є просто необхідною для вистояння на рингу. Як і в Тейквондо, в Муай тай наголос ставиться на удари ногами, оскільки ноги мають більшу ударну силу. Однак, робота рук, порівняно з Тейквондо, більш детальна, багата і жорстка. Як і більшість східних видів бойових мистецтв, попри схожість із кікбоксингом чи іншими спортивними видами, має свої оздоровчі вправи, філософію і комплекси прав, як аналогічні японські Ката і китайські Тао.

Самбо

Радянська спортивна дисципліна і система протидії нападнику без використання зброї. Заснована в 30-х роках XX ст. В. Ощепковим, який практикував Джюдо в Токіо. З рос. мови розшифровується як “Самооборона без зброї”. В основу покладені прийоми боротьби з джюдо та джю-джіцу (захоплення, кидки)(5), а також в бойовому напрямку Самбо використовується широкий арсенал ударних технік руками і ногами. Бойове Самбо було створене порівняно недавно, оскільки конкурувати з ударними та змішаними стилями, маючи в арсеналі лише прийоми боротьби, практично нереально, якою би доброю та боротьба не була. Найбільш поширене Самбо на просторі країн колишнього радянського блоку. Самбісти можуть продовжувати і зазвичай продовжують кар’єру в міжнародних змаганнях зі змішаних бойових мистецтв завдяки універсальності технік та високого рівня підготовки бійців. Також Самбо як дисципліна входить в курс підготовки військових в країнах колишнього радянського простору. В Україні існує Національна федерація Самбо України. Змагання проводяться за двома напрямками – Спортивне Самбо (боротьба, кидки, захоплення, больові прийоми) і Бойове Самбо (спортивне + ударні техніки).

Вільна боротьба

Спортивний вид боротьби, де борці використовують кидки, захоплення, перевороти, підсікання та підніжки, щоб повалити на підлогу і зафіксувати на лопатках. Братися дозволено тільки за корпус і кінцівки, за одяг не можна. Відповідно, на відміну від Джюдо, в Вільній боротьбі використовується трико замість кімоно. Кімоно достатньо міцне, щоб можна було взяти противника за нього і підняти та перекинути. Існують вагові категорії для чоловіків і жінок(7).

Греко-римська боротьба

Відома також, як Класична боротьба. Основна відмінність від вільної боротьби – у правилах, які забороняють робити захоплення нижче поясу. Відповідно, підсікання та підніжки не практикується. Заснована ще стародавніми греками, використовувалася також римлянами, які захопили Грецію. З XVIII ст. розвивалася власне як Греко-римська боротьба, якою вона є на сьогодні. Так само, як і у вільній боротьбі, борці вдягають трико, щоб уникати захоплень за одяг. Перемога нараховується шляхом отримання більшого числа очок, або ж коли супротивник покладений на лопатки. Боротьба розбивається на 3 періоди по 1,5-2 хв.

Тейквондо

Корейський народний ударний стиль бойових мистецтв. Широко поширений у всьому світі. В перекладі означає “шлях ноги і руки” (4). Вважається, що Тейквондо засноване ще в І ст. н.е. Спортивна дисципліна. Включене в олімпійську програму змагань. Існує система поясів (10 гипів і 9 данів)(4). Проводяться чемпіонати різного рівня. Основна риса стилю – робота практично тільки ногами на далекій дистанції – удари по різних рівнях супротивника, від нижнього до верхнього. Комбінації ударів ногами. Практикуються різні техніки розбивання дощок та інших предметів для показу ефективності техніки і сили ударів. Важливою складовою тренувань майстри вважають вчення філософської складової стилю Тейквондо. Для рук вивчаються базові ударі та блоки від ударів руками ти ногами. Однак наголос робиться на ноги. Тому школа Тейквондо вважається однією з найліпших для тренування ударів ногами. Також позиціюється як оздоровча гімнастика та система самооборони без зброї.

Кікбоксинг

Один із найпопулярніших видів бойових дисциплін. Створений спочатку японцями, а потім удосконалений і доповнений американцями. Основою для Кікбоксингу стали Карате, Бокс, Тейквондо та Муай Тай. Спортивна дисципліна в режимі повного контакту. Використовуються удари руками як в класичній школі боксу, а також удари та підсікання ногами. Також присутні кидки із затриманням кінцівок. Боротьба заборонена правилами змагань. Перемога на змаганнях зараховується тому, хто набере більше очок від суддів або відправить противника в нокаут. Дозволені удари руками в рукавицях, гомілками, колінами, п’ятками, ступнями. Заборонено бити в пах, а також заборонено бити ліктями.